Велопрогулянка на скелі Тустань.

На дворі ще темно і тут будильник починає тарабанити, один ривок і вже тихо. 5.00 ранку. Традиційні вранішні ритуали і от вже я у сідлі і прямую на залізничний вокзал. 6.10 ранку і весь наш загін в повному складі з 3 учасників я (Ігорко) ще один Ігорко і Христина (Кришка). Тут ще зустріли поважну людину Люсака Анатолія Васильовича, який з одним молодим вихованцем теж прямував в напрямку гір. Дизиляка прибула вчасно, погрузилися. Провідниця м'ягко кажучи була шоковона тим, як ми перевозили велосипеди . 

Жіночка виявилась хорошою і плату (50% вартості проїзду) за транспорт не взяла, + для нас це була корисна інформація, так як з великами ми перший раз в поїзді. 

В Стирию ми вирішили не перевіряти долю і купили повні квитки на 807 поїзд підвищеного комфорту Львів - Мукачево, який прибуває у Стрий о 8.14, бо як показав попередній гіркий досвід - без квитка туди не особливо хочуть пускати. Електричка виявилась доволі пустою і ми запакувалися без зайвих питань, але після того як підійшла провідниця виявилось що на багаж потрібно накладні з оплатою 50 % від повної вартості проїзду, але після невеличких вмовлянь + нам їхати одну зупинку Сколе вона погодилась. 

Ще до зупинки ми зрозуміли, що не одні такі зібралися в гори + по одному і тому ж маршруту. На дворі зимно, в горах приморозок і з поїзда вивалилось чоловік 20 з роверами. Вони зібралися їхати на Урич і звідти на Трускавець, наш маршрут був по дорозі з ними тільки до Урича. І от довготривалий старт, колона вирушила в дорогу. Фото на пам'ять біля виїзду із міста і шалений спуск по трасі, на спідометрі 50 км/год. Дорога до Корчина минула швидко, їхати було цікаво так, як краї незвідані + кілька крутих спусків з величенькими ямами заставили нас остаточно розігрітися і забути про ранковий мороз. 

В цьому селі, за мостом, наші дороги із основною колоною розійшлися, вони вирушили на водоспад Гуркало, ми ж вирушили далі на скелі Тустань.

Дорога тягнулася довго, заваджав зустрічний вітер і поступовий набір висоти, але краї там мальовничі і ми старалися одним оком дивитися на дорогу (щоб не вскочити в яму), а іншим милуватися природою. Далі нас зустріло розгалуження - на право поїдеш в с. Ямельня попадеш (так знак підказав), на ліво поїдеш (через міст) в Урич попадеш (так якийсь хлопчина підказав) і ми повірили йому :) Буквально за  кількасот метрів ми підїхали до с. Підгородці. З горба відкрилася красива панорама на долину річки і саме село. Села в горах самі знаєте які - довгі як бойків світ :) (так моя баба все каже) За ним і довгоочікуваний Урич. до скель не далеко, минаємо церкву і невеличкий підйом. 

Дехто останній підйом долає пішки. І ось кінцева мета нашого велопробігу - скелі Тустань!!!

На КПП, як завжди, з нас здерли гривники - 12 грн. дорослі, 6 грн. діти та студенти. Натомість люб'язно запропонували нам залишити велосипеди біля КПП і також скористатися послугами екскурсовода (на щастя його послуи входили у вартість квитка, також в цю вартість входили відвідини музею). Ми їх послухали і пішли шукати місце для обіду. Загальна тривалість руху до скель від Соле склала 2 год.

За порадою екскурсовода ми відійшли "трохи далі", пожарили сосики, попили чайок, добили канапе і почали оглядати тамтешну красу. 

Більше фото тут

Вдосталь відпочивши і намилувавшись ми взяли зворотній курс. Назад дорога просто несла нас, вітер в спину, бракувало ще тільки парашута :) дорога в основному вниз. 

За якихось 45 хв. із середньою швидкістю 30 км/год домчались ми до Корчина, там звернули на право до водоспаду Гуркало. Тут ми трошки зблудили, ну як ж без пригод, і як у тій пісні: "Заїхали в болото..." але таки віднайшли потрібну дорогу і перейшовши 2 рази річку потрапили на поляну  біля водоспаду.

Водоспад - краса!!! Сонце пригріло, погода люкс, вітерець повіває, чого ще хотіти. Доївши залишки сосисок і продовольства рушили знову назад. І знову вітер в спину, дорога вниз, річку перейшли і вже на трасі до Сколе. 

На вокзалі нас чекала несподіванка, точніше дві. Перша це те, що більше половини з тієї колони, яка рухалась на Трускавець чекало вже на поїзд 808 Мукачево - Львів, а друга це те, що квитків на цей поїзд вже не було :) . Знайшовши таких же братів безквиточників почали займати позиції, щоб зарватись хоч так, хоч сяк в той поїзд. Наслухавшись поганих чуток, вирішили хоча б Христину запихнути і відправити домів, а в той час на пероні киплять страсті - поїзд прибуває, пацанчики наливають, пісня лунає, дощ накрапає і всі в очікуванні що ось він зупиниться і вхід в тамбур буде біля нього.  З нами так і сталось, але двері не відчинились і ми кинулись хто до яких ближче був. В кінцевому результаті місця виявилось вдосталь, провідниця попалась та ще молодиця :) і ми за 40 грн. заїхали до Стрия. 

Там відразу сіли на дизиляку Стрий - Ходорів і за годину ми дома. 

Таким чином, загальна відстань, яку ми проїхали за день від вокзалу дома до вокзалу дома становила 70 км, загальний час в дорозі 4 год. 40 хв.

Так то ми провели оцей недільний день 25.03.2012 року Божого.