Аршиця

Гори манять до себе знову і знову, кличуть своєю вічністю, своїм величним постаментом. А тут ще й Аршиця(мало прохідний хребет Ґорґан) заманила нас у гості. Давно вже було у задумах здійснити цей похід і ось нарешті всі зірки склалися у одне ціле і дали нам зелене світло. 21 серпня у Мислівці(дорога  з Долини стала паршивою, лісовози розбили, скоро буде Осмолода-2) нас троє, легенький перекус на старті жовтого маркування, 1.5 л води до Німецької полонини, а на ній вже затаримося по повній(бентежився щоб у верхньому джерелі була вода, бо інакше сухом’ятка або трата сил на пошуки води). Обидва Пустошаки проходяться швиденько, вже і полонина скоро, але перед нею кілька антрактів на чорниці і малини, потрібно ж вітамінами поповнитися. Ось і вона, а в голові тільки одне – вода буде?

А вона є, наповнюємо фляги, питні системи – набрали 11.5 літрів(це на два дні) і стежкою починаємо підйом на Ґорґан Ілемський і за якусь годинку ми на вершині смакуємо “Джеки”. Наш третій компаньйон(можна сказати джуніор у туризмі), побачивши, що від Мислівки ми пройшли вже 11 км, а до г.Нивки пише 5.5 км, був здивований тим, що цю відстань ми сьогодні не подолаємо, а ми з братом тільки переглянулися один на одного і засміялися. Це чадо ще не до кінця усвідомлювало, що його чекає:))). Перевдягаємося – штани, куртки і як це не дивно звучить рукавиці. Махаємо рукою жовтому маркуванню і починаємо зливатися із жерепом(ялівцем).

 На початках ще проглядається певна стежка, тому перша вершинка хребта долається швидко, а далі на горизонті тільки “зелене море” по якому пливемо, руки і ноги задіяні дійсно як у воді. Головне триматися на плаву, бо впавши важкувато вибиратися :). О, а це вже на нашому шляху уламки літачка, який потерпів катастрофу у цих місцях у 80-х роках минулого століття. Два рази нам траплялися деталі. Виходимо на гору Менечелин, а з неї внизу видно місце нашого майбутнього табору. 

Кілька маленьких галявин посеред жерепу, вибрали з тих кращих, намет і трохи віддиху. Прохолодно то стає, протягом дня було чудесно – нежарке сонечко і легенький вітерець – ідеальний варіант, а зі сховом сонця температура кардинально понизилася і в рух пішли фліски і шапки. Вечеря на пальнику під захід сонця і в намет спати. О сьомій ранку будильник стягує з нас “нічні ковпаки”, відкриваємо намет, а там діскаверіченел – краса неймовірна і навкруги незаймана тишина. 

Сніданок, фото на пам'ять, погляди на ранішнє Яйко Ілемське і штурм наступних вершинок хребта. Появляються цілі “галявини цекот” і це вже легше пересуватися і набагато швидше. Слобушниця на ній даємо волю емоціям: співаємо і танцюємо, варятські фото. Проглядаємо Нивки, безіменну вершину на якій вітер тріпоче прапор, Менчелик і знаємо, що там вже почнеться стежка і просування стане простішим. 

Певні зусилля і ми на вершині з прапором, а тут ще й день прапора, о це так вдало втрафили. Кілька фото для нащадків, чорне маркування(з яким, як привіталися так і швидко попрощалися) на озеро Росохан і оп вже на вершині Менчелика. Приємний перехід по полонинці, траверс Щевки і різко вдарили по гальмах МАЛИНА.

 Ну, як таке пропускати, просто клондайк малинів, вже ніби відходиш від куща, а тут ще більший кущ ягід, ех треба знову їсти J. Після такого вітамінозу на восьмій передачі вискакуємо на Нередів, а далі лишень дві вершинки Аршиці, а позаду залишився цнотливий жереп, який ще вчора виглядав таким нездоланним. Вершина 1377 знакова, тут було КП ГорганиРейс2012(підкорилося вона нам тоді у ночі), ще збереглося маркування. 

А дальше затяжний спуск, спочатку хотіли віднайти траверс, але щось не пішло і вирішили чітко йти по хребту вниз. Звуки цивілізації долинали до нас – гавкіт собак, гуркіт бензопили і шум води. От і фініш Аршиці і тепер справжній заплив у річку Молоду на голяка, о це благодать зануритися повністю у воду, ах круто! Ввечері вогонь, який надає впевненості, поновлює сили і біля якого просто затишно, роздуми про пройдений маршрут, його певну особливість, величність і специфіку перед багатьма попередніми мандрівками. Кажуть, що незайманий ліс, це ліс який не відвідувала рука людини, цю фразу можна сказати і про Аршицю – хребет для справжніх туристів, цінителів прекрасного і водночас хардових пересувань.

Проснувшись зранку, вирішили провідати Плісце, збігати на Грофу і просто поваляти дурака. На Плісці, як завжди повнолюдно, розкидаємося на другому поверсі і без рюкзаків на Грофу споглядати краєвиди на всі чотири сторони, а заодно поглянути на наш пройдений шлях Аршицею. 

Чим ближче до вечора, тим у притулку більшає піплів, старі-нові знайомства, розповіді кожної групи про вже пройдене, а новоприбулих про їхній майбутній шлях. Гітара і навіть флейта, такі інструменти радували наші вуха біля вечірнього вогнища. 

Ранковий схід сонця над Канусяками, чайок і спуск в Осмолоду на ранішню маршрутку, від’їжджаючих якраз в норму, тому штабелі відміняються, але ями нікуди не діваються.

Більше фото тутай