озеро Соліна

Дружній наш загін, сидіти на місці не вміє. Тому знову вихідні на підході і в нас готовий новий маршрут для мандрівки. Нарешті всі визначились і 6 відважних та сміливих вирушають до давньої мрії - озеро Соліна в Польщі. 2\3 групи зустрічаються на автовокзалі в Жидачеві, пакуємо ровери в маршрутку і погнали. Решта нас зустріли на приміському у Львові.

До кордону їхати було дуже тяжко, людей повно, а спека неймовірна! Ну але з горем пополам добрались. На пішому переході невеличка черга, але ми ж з роверами, то ж попросились без черги і поляки нас пустили. Кілька хвилин і ми за бугром. Ура.

Курс на Бедрьонку, затарились та й тиснемо педалі, наразі до Перемшля. А далі карту наперед себе і дивимось на знаки де які села. Ну і як без контактів з місцевим населенням. Язик далеко заведе )))

Красиво там їхати, місця досить мальовничі. Були і важкі підйоми, де вже не вистачло сил і треба було пхати той ровер, але спуски вартували тих підйомів! Дорога ідеальна, летиш з вітерцем як то кажуть.

Дорога до озера ніби не аж така далека, але через ті підйоми і часті зупинки для коригування маршруту забирають багато часу. Тому було вже близько півночі, коли ми знайшли хороше місце для ночівлі. То були житлові будинки, в яких ніхто зараз не жив, там пояснив нам чоловік, напевно сторож.

 

Ми набрали води і давай готувати вечерю та розкладати табір. Тут сюрприз, приїхав прикордонний контроль. Контроль то контроль, на паспорт і роби що хочеш. Потім підїхав ще один прикордонник, але вже в звичайному одязі, пояснив що вони переживають щоб все чотко було, ще згадав за ті події в Мукачеві. нам нема чого приховувати, нехай роблять всі потрібні процедури. Також вони ще радо нам розказали кудою краще буде їхати на озеро, короче пацики чоткі. Віддали паспорти і ми пішли вечеряти.

Спати було комфортно, відсутність мого спальника компенсували 2 флісові коцики. Приблизно так минув перший день їзди.

Ранок настав швидко, ранні пташки на то вони і ранні )))
Поїли, набрали води, подякували дядьку за гостинність і гайда далі. Дорога знову йшла то вгору то вниз. Підйомів було вже менше. Незабаром проїхали Устрики Дольні. Ось вже вказівник на Соліну, останній підйом і ось воно озеро відкрилось у всій красі, довгоочікувана мить! 

Спуск до озера, пошук житла. В кемпінгу з нас захотіли 100 злотих за ніч. Для нас то виявилось забагато, то ж ми почали шуршати. Знайшли вуйка, в нього за 50 злотих залишили ровери і розклали намети поряд з парканом. Беремо все необхідне і гайда до води. Краса неймовірна. Тут багато тексту не треба, краще споглядати фото.

Після купання поїли всьо шо мали із швидкого приготування - себто Мівіни і гарячі кружки. Далі вирубались.

Сонце котилося на захід, а ми ще не бачили дамби з близька, бо озеро Соліна то найбільше штучне озеро Польщі. То ж ми пішли на дамбу. Звідти вид відкривається ще кращий. Огляди місцевого базарчику, магнітик на пам'ятку та й рушаємо до наметів, вечірня трапеза на черзі.
Що не кажіть, але гречка в поляків краща! Повечеряли, розвеселились. Петя залишився за сторожа. Йому трохи перепало вдень - бджола пульнула його жалом в язик за дня, то ж він відмовчувався.

В ночі починається двіж, але на то треба купа злотих, ми скромно по пивку і йдемо гуляти на нічну дамбу. Потім до наметів, втихомирюємось і спати )

Спали гарно, проте я на горбі, який під ранок був особливо відчутним.

З першими променями сонця прокинулись і ранні пташки ) Все затягнуло туманом, в цьому є своя містика.
Поки ми прокинулись, поснідали і зібрались, туман вже розійшовся. День обіцяв бути хорошим. Ранкові купання на озері, фото з праором і гайда назад, домів.

Домів їхати було якось легше. Зупинка в Устриках для закупів, ну як їхати домів із Польщі і ніц не привезти ) А тут бац і свої люди теж там. То ж треба так - в неочікуваному місці зустріти колєгів з рідного міста.

Домів вирішили їхати через Смільницю, то трохи ближче.
Кордон перешли без проблем, а далі... А далі ми дома, рідні дороги ні з чим не спутаєш! Крутимо до Хирова. Звідти до Старого Самбора. розклад тамтешніх електричок підходять тільки Христі і Боді, їм до Львова, то ж тут ми прощаємось і крутимо далі до Самбора. То було важко, жара неймовірна!
Там пакуємось на Стрий, зі Стрия домів теж електричкою.

От така то була наша мандрівка на озеро Соліна.
Якщо чесно воно вартує більшої уваги, тому наступного разу завітаємо туди на довше.
А зараз обдумуємо плани наступних мандрів.

Авторі Ігор Іванців

Більше фото тут