Вихідні по - закарпатське: Сакури і фест вина

Думав я троха їхати кудись: пару написань в фейсбуці ,дзвінків .Всьо  на режимі «Морозі». Хворий був,  ледве говорив, але ніц (таке життя  ). Дзвінок в  21-30 дяді Петі,і  кажу таке :

- їдем на Сакуру в Ужгород і зразу на Фестиваль  Вина в с. Середнє)))

-  Пилипів, ти що з  дуба впав? я ніц не маю,

- я всьо маю їсти.  Всьо, рано в 6-00 на вокзалі.

   Дальше Стрий, де якимось чудом  нам не хотіли продати квитки з багажем. Каже цьотка: розбирай велосипеди і в чохол….але тут з боку підключається людинка і каже -  ваша справа   продати білет, а рішати будуть провідники - пускати їх чи не пускати електричку.  Але згодом по нявкала і продала нам той квиток з багажем.  От тобі маєш, з нашими людьми.

Наша кінцева зупинка Мукачево: канапка, чай  і «Вйо на коня!»  по  місту: екскурсія, запахи цвітіння Сакури, Магнолій  , ну замок Паланок, а ще несподіванка зустріли земляка зі свого міста Павлика, який зараз служить в Мукачеві, так трохи перекинулись словами (Хай Бог його береже) і путь направили на с. Середнє, де ж відбував сі  день вина. Вітер такий був сильний, що нас валив в бік майже з коней що язики в нас були на бороді, ну якось докрутили ті педальки с. Середнє .  А тут купа двіжу, чорнила скільки, що можна втопитися в ньому, вже п’яні троха всі виступи народних колективів . Тут зустріли ще одних Львіських друзів, котрі теж були на конях і з ними троха словами перекинулись і поїхали собі робити обід: гречка ,шпондер, ковбаска, вінко і так далі. Пітер, я казав, що всьо є )) . Святкова програма тривала, продаж з аукціону  вина різної витримки проводився для  збирання коштів на АТО. Тут львівські хлопаки кажуть, що тут є замок Тамплієрів ,поїхали глянути на нього ,пару знимок зробили,він дуже красивий, стіна товщиною десь 1м або навіть і більше.. Гугл

пише,що Середнянський замок, мабуть, не є настільки цікавим в плані мальовничості руїн, як в тому, що він є єдиним замком тамплієрів на території сучасної України. Оскільки останнім часом говорити про таємничий чернечий орден тамплієрів стало модно, ще й купа книжок про них написано і навіть фільми відзнято, то і тут виплила інформація, що цей замок побудували тамплієри у 12 ст. І це була їхня найсхідніша оборонна споруда на території Європи.

Свято тривало і всі з нетерпінням чекали гурт «Рокаш» і не вдовзі   гурт появивсі на сцені і пішли співи повним ходом) – «Марічка» , «Я люблю гнуй», «Василю», і так далі.  Пару знимок зробив «Рокашів»,  ставало підвечір холодніше. Але вино давало своє. На дворі смеркало і тут як вітер зірвавсі , як почав  обертати  палатки, всьо почало втікати по хатах, ще й дощика крапнуло. Якось то скоро перейшло і стало на спокій, тишина тут в селі майже вже…. Ми на лоба ліхтарики і покрутили наш путь в Ужгород,  ну заїхали в 22-30 год, куда їхати спати … заїхали в в Готель «Закарпаття», як казали нам одні люди, що там можна переночувати від 100 грн або вище. Заїхали туди, а там ціни – «космос», він 350 грн кімната. Махнули рукою і поїхали на вокзал, а там народу «ууу», таке здається,що той народ був с. Середньо

му , тепер  всі тут .ХЗ звідки їх тут сі  набралось.  І тут приїжджає поїзд «Солотвино – Львів» і всі покидають вокзал, наступає тишина спокій… Але спокою не було, бо незабаром  прийшла до нас Транспортна міліція , хотіли нас вигнати, кажуть, що  велосипедів  не можна тримати тут і квитки треба мати … ми кажемо, що ми тут до 7 -00 ранку, бо до нас має приїхати Подруга  і ми їдем дальше…. До них дойшло аж з третього разу. Пітер прийшов і  каже: вони не будуть нас чіпати до ранку. Ха-ха .Я просто в шоці з тих ментів, готові покусати всіх.  Ніч ,дрімання троха ,ходіння по вокзалі. Тут хлопака появився на вокзалі з велосипедом і щось ради не може дати з велосипедом і пішов я до нього ,сюда- туда словами поміг зробити тормоз,  трохи поговорили глибше, то  хлопака  приїхав з  Харкова,  звати Ігор і планує їхати аж до Чернівців, путь була в нього на  Хуст і так .   І 6 год  з чимось так покрутив педалі . А тут невдовзі  подруга наша  прибула- Оксана Антонівна )) Ха-ха… купа емоцій, купав всякого двіжу. Розповіді троха про Польщу, бо вона тілько  була прилетіла пару годин  з Польщі домів, а тут вже і Ужгороді, бо казала мені, що хоче дуже до нас і Пилипіва приб’є.  Тут нам сирка польського, ковбаски і всьо як книжка пише, ми посиділи, закинулись ,попили кави  і покрути троха по Ужгороді.  То ще рано, всьо спить, хто до церкви, хто на велосипедах виїхав поїхали на Замок, троха тут сонечко вийшло, стає тепліше вгрівається по трошки.

А дальше, як казала Антонівна, чого вона приїхала,то  поїхали на цвітіння Сакури, а там просто казка, знову знимки ,запахи  і троха фотосесій. Дальше путь тримася троха ще по Ужгороді і в якісь центральний заклад пити каву, їсти польське « Птасє млєчко»- пташине молоко)))  УУУУ…  

Посиділи троха, так файно було, що вже нікуди не хотілосі їхати ,а тут ще крути педалі в Мукачево, але треба випробувати, хто як не я,  Антонівну якось і покрутили…. Гатили ,як звірі і за 1 год-50 і ми в Мукачеві ,  я сам в шоці) (вона гатила оцінку 5 можна поставити за день ). Проїздом знову по центрі,але вже  в трьох   і зустріч  Львіських хлопаків, але ми  їдем на закарпатський Бограч… Знайшли якийсь заклад для цімбориків  «Даніель» …Тут такий приємний офіціант прийшов до нас,  хлопка ВО! Ми тут вінко, бограч і  «кізлики»( то так по закарпатськи називаються терті пляцки) взяли си і ще на десерт   морозиво у фрітюрі).   А дальше наш путь був  на Вокзал, білети і електричка, і домів,  і загальний пробіг 120 км.. Добрі вихідні видалися.  Ну шо можна сказати:було весело нам там)))) Хто хотів ,той сі приєднав до нас… До нових подорожей!

Решата тутка