Як розказував колись наш керівник з туризму, Боржава то є найбільший афинник в Карпатах.
І на правду то є так, куди не глянеш оком, всюди афини. Остання моя одноденна поїздка сюди в лютому, порадувала зимовою красою. Але за вікном вже середина літа, то ж нема чого сидіти в хаті, пора по горах тусувати :) Боржава для мене особливе місце, сюди як і в батьківську хату хочеться повертатись знову і знову. Великі гори відкрились для мене саме із цього хребта.
То ж знову стандартне добирання у Воловець. Нас двоє і нам добре ;) Цього разу вирішив я трохи пройтись хребтом і запланував піднятись до Хреста і пройти весь той відрог хребта аж до Високого Верху. Але не так все гладко вдалось. Стежку на Хрест ми загубили, натомість разом зі збирачами "чорного золота" ми дістались Темнатика. Звідси і почалась наша мандрівка хребтом. Сонечко тішило своїми променями, вітерець підкидав місцями холоднуваті пориви. Йшли, як каже один колєга "на сігарєті". От ми вже і на Плаї, оглядини "Термінатора", фото біля пам'ятника В'ячеславу Чорноволу і тримаємо дорогу далі на В.Верх.
Людей повно, дехто вже до низу спускається, хтось, як і ми тільки вгору. Все ж легкість добирання і маркування тамтешніх стежок роблять своє, Боржава стає попсовим місцем. На останніх метрах підйому вітер таки не дитячі пориви нам підкидає, але то нічого, ми ж йдемо на пролом :)
І от дістались ми вершини, тут вже в досталь відпочиваючих, дехто навіть і ночував там. А краєвиди просто милують око. Не знати в яку сторону більше дивитися, але все ж вибрали менш вітряну сторону ;)
Тут вже традиційні фото і кілька кадрів для відео, та й гайда далі, бо им ще не прийшли до місця ночівлі.
Спускаємось в сторону села Гукливий. Традиційне для нашої організації місце виявилось зайняте. Це для мене за 11 років вперше. Кілька метрів і ось інше місце нас радо вітає. Правда краєвидів в лісі вже не видати :(
Перекус та й починаємо облаштовувати табір. Під захід сонця настав час готувати вечерю. Цього разу це була бульбочка запечена у фользі. Доповнив картину чай із чебрецем... мммммм......
Нічка пройшла спокійно, проте хтось із звірини таки навідувався до нас у гості.
Ранок настав десь в районі десятої ранку :)
Цей день ми вирішили повністю розслабитись. То ж ходили по навколишніх схилах і збирали афини та чебрець. Кульмінацією дня став чарівний захід сонця.
Вже з вечора погода почала мінятися, в ночі зірвався вітер і не вщухав до ранку. Також поливало легеньким дощиком. Ранок настав швидко, підйом о 6:00. Швиденько все зібрали і о 7:20 ми вже вийшли на спуск в село Гукливий. Стара стежка добряче заросла молодняком, але видно її непогано. Все було добре, аж тут ми дістались до межі вирубки лісу. Я був дуже сильно вражений скільки тут лісу винищили. Прийшлося нам трохи лізти через той чагарник, який залишається після вирубки. Тут нас ще й дощ застав, але що поробиш треба йти далі на електричку.
І от дістались ми вершини, тут вже в досталь відпочиваючих, дехто навіть і ночував там. А краєвиди просто милують око. Не знати в яку сторону більше дивитися, але все ж вибрали менш вітряну сторону ;)
Спускаємось в сторону села Гукливий. Традиційне для нашої організації місце виявилось зайняте. Це для мене за 11 років вперше. Кілька метрів і ось інше місце нас радо вітає. Правда краєвидів в лісі вже не видати :(
Перекус та й починаємо облаштовувати табір. Під захід сонця настав час готувати вечерю. Цього разу це була бульбочка запечена у фользі. Доповнив картину чай із чебрецем... мммммм......
Нічка пройшла спокійно, проте хтось із звірини таки навідувався до нас у гості.
Цей день ми вирішили повністю розслабитись. То ж ходили по навколишніх схилах і збирали афини та чебрець. Кульмінацією дня став чарівний захід сонця.
Вже з вечора погода почала мінятися, в ночі зірвався вітер і не вщухав до ранку. Також поливало легеньким дощиком. Ранок настав швидко, підйом о 6:00. Швиденько все зібрали і о 7:20 ми вже вийшли на спуск в село Гукливий. Стара стежка добряче заросла молодняком, але видно її непогано. Все було добре, аж тут ми дістались до межі вирубки лісу. Я був дуже сильно вражений скільки тут лісу винищили. Прийшлося нам трохи лізти через той чагарник, який залишається після вирубки. Тут нас ще й дощ застав, але що поробиш треба йти далі на електричку.
Дощ супроводжував нас аж до зупинки.
В загальному ми за 2 години дісталися до зупинки, якраз так як я і розраховував. Думаю якби не вирубаний ліс, то цей час можна було б і скоротити. То ж ми мали досить часу щоб переодягнутися і поласувати залишками нашого сніданку :)
От пройшли ці вихідні, в гарній компанії, з афинами та легеньким дощиком.До наступних зустрічей.
В загальному ми за 2 години дісталися до зупинки, якраз так як я і розраховував. Думаю якби не вирубаний ліс, то цей час можна було б і скоротити. То ж ми мали досить часу щоб переодягнутися і поласувати залишками нашого сніданку :)
От пройшли ці вихідні, в гарній компанії, з афинами та легеньким дощиком.До наступних зустрічей.
Немає коментарів:
Дописати коментар