2 тижні в рейсі

Передісторія

Якось моя коліжанка Оксанця закинула в мою голову нав'язливу ідею побачити Європу автостопом. Ще й так співпало, що вона вже збиралась туди з подружкою і мені потрібно було просто впасти їм на хвіст. Але як завжди є "але" і не все склалось так просто.
Але тут мій колєга - truck driver каже - "Поїхали зі мною в Бельгію." та курча, я сумку зібрав і гайда...

День 1

Понеділок. Знову ранковий підйом і вже о 5:50 я чекаю першу маршрутку на Стрий. 7:00 я зустрівся з колєгою в Стрию і ми почали стопити до Мукачева, бо там стояла наша машина. Стопили відносно довго, десь о 8:30 зупинилась перша машина, але брали тільки одного, то ж я поїхав, Кертух залишився далі стопити. Але не довго після мене і він теж вже в дорозі. Мій водій їхав не до самого Мукачева, то ж я висів трохи раніше і давай далі пальцем махати ))) кілька хвилин і я вже далі в дорозі. Підвізли мене відразу туди де потрібно, то ж я ще десь годину чекав Кертуха на стоянці. А от і він. Буквально трошки і ми вже на кордоні зі Словаччиною. Черги не було взагалі і нас це втішило, це була десь 13:00. 

23:00 ми покинули Словацький кордон, курча як то довго тих 10 годин тягнулося і які ті словаки повільні.... але пофік, нас пустили і ми їдемо!
По задумці ми б мали ночувати в Польщі, то ж дорога не близька - вйо по конях.

Коли двигун затих, я вже давно спав в люльці.

День 2

Вівторок. Проснувся о 8:00, в поляків то 7 ранку. Поки Кертух дрихнув, я вирішив освоїтись на тій території де ми перебували. То була велика стоянка десь за Жешувом. Вона просто шикарна...
Користуючись тим що Кертух дрихнув, я вирішив почати читати Інферно. Далі ми розчухались та й приступили до готування королівського снідання. Виїздити ми мали аж о 17:00, бо то курча Європа і на все свій час. Є час для їзди, а є час для відпочинку. Сонце вже було досить високо і жарило шалено! Щоб хоч трохи полегшити своє перебування на тій жарі ми прийняли душ. Кертух з машини лив на мене воду з бутилок, то просто щось неймовірне - кайф! Починаєш цінувати прості і буденні речі!

Наближався час старту, то ж ми швиденько прийняли ще раз душ і вйо за баранку. Їзда автобаном то одне задоволення! По дорозі багато всякого цікавого (особливо для мене), сподобався центр тренування космонавтів за Краковом. Коли сонце було ближче до горизонту ми зїхали з автобану. Курча які ті націоналки вузькі!!!! Їхали по глухих селах, проте якість дороги від автобану не відрізняється! Ще й козулі бігають на узбіччях ) Вже було далеко за північ, як ми прибулина місце ночівлі - митниця між Німеччиною та Польщею.

День 3

Середа. Поки я толком прокинувся Кертух вже встиг віддати і забрати документи з митниці. Сьогодні їзду почали швидше. Кордон між поляками і німцями то таке як в нас пост ДАІ біля Стрия, просто поїхав повз і ти вже у іншій державі. курча як хреново ми живемо! Автобан тут елеганський, купа техніки для обслуговування і все Мерседес )))
Часто по дорозі траплялися вітряки та поля із сонячних панелей, відновлювальні джерела енергії - все аби здешевити ту електрику, а в нас...... курча як хреново ми живемо! В певних моментах, коли із за горизонту виниряли тільки лопасті тих вітряків, здавалось наче якість інопланетні істоти щось там роблять )))) буйна фантазія називається :)
Відносно недалеко за Гановером ми звернули з автобану і почалась мандрівка мальовничими німецькими селами і містечками, ну все як на картинках!!!
Невдовзі приїхали до місця розвантаження, якраз вечоріло, то ж і спати полягали швидко.

День 4

Четвер. Розвантажував нас "Лакалут", Кертух їх ще інколи називав ласкаво "Рубероїд", курча як мене то перло )))

Вся процедура відбулась досить швидко і ми знову стоїмо на тій же стоянці де ночували. Чекаємо на завантаження, бо наш рейс на Бельгія забрав інший чувак, який розвантажився тут на день раніше ніж ми.
Оксанка - логіст, сказала що займається нашим питанням і найближчим часом щось нам кине. "Найближчий час" міг настати і завтра, то ж ми вирішили поїсти і піти оглянути місто. Встигли тільки поїсти, так як Оксана виявилась напрочуд швидкою :)
Вона подзвонила і скинула смс з адресою завантаження. НУ але завжди має бути ложка дьогтю - то була тільки 1 смс, а всього їх буде ще 3. Тож будемо петляти по Німеччині і збирати ті завантаження. Така перспектива мені не дуже сподобалась, та й по кількості не наших слів, які Кертух, йому це теж було не до снаги. Проте ніц не вдієш, він на роботі, а я більше ніж за 1000 км від комина. Скоренько зібралися і знову у сідлі. Цього разу тримаємо напрямок на Франкфурт на Майні. Краєвиди міста мені сподобались.

День 5

П'ятниця. Проснулись тай поїхали. Завантаження було недалеко від автобану. Я ще трохи покимарив, поки нас грузили. Оксана скинула решту адрес із завантаженнями і виявилось що нам знову назад через той самий автобан, а це означає знову 100 єврейчиків за проїзд. Ех.....
Адреса в GPS забита і знову газ до поліка. За вікном догорала п'ятниця разом із останніми хвилинами робочої зміни, треба шукати місце для ночівлі. Зупинились ми недалеко від наступного завантаження - біля містечка Варбург. І зупинилися ми на всі вихідні, бо у німців вікенд. А у вікенд нічого не відбувається, навіть фурам їздити заборонено.

День 6

Субота. Спимо доки влізе. По обіді вибралися на оглядини містечка. Тут просто споглядайте фото, свої емоції словами і так не передам. Хіба що однією фразою - як хреново ми живемо.
По дорозі до машини почав накрапати невеличкий дощик. Дома замутили суперову вечерю, так як трохи закупилися і Lidl.

День 7

Неділя розпочалась під дощовий мотив. Небо повністю затягнули важкі хмари. Тим самим Кертух ще раз доказав мені, що пускатися домів автостопом було б поганою ідеєю. А ця нав'язлива думка мучила мене ще від місця розвантаження. Добре, що я послухав друга і в той момент в моїй голові щось змінилось. Нав'язлива ідея стопити 1300 км на самоті, була витіснена книжкою. То ж ціла неділя пройшла за книжкою під приємне накрапання доща. Як же я люблю таку погоду!!!

День 8

Понеділок. Дощові мотиви не припинялися. Але найважливіше те, що ми нарешті їдемо! Їзда націоналками то одне задоволення, на автобанах такого не побачиш! Друге завантаження пройшло видко, то ж ми із великою надією зробити 2 завантаження за зміну помчали до наступної адреси. Приїхали на фірму, а там нікого... "Ау, люди...." За якийсь час з'явився чувачок і каже - Холідей, томоров севен оклок".

Зашибісь, а ще половина зміни в переді. Ми машину на парковку і вйо здавати бутилки в Lidl. також побачили якесь чортове колесо недалеко і вирішили ще туди заскочити, глянути що по чому. 

Такого Луна-парку я ще в житті не бачив!!! Любе кіно! Правда тоді добряче дощило і я не робив багато фоток. Короче місто двіжувало. Особисто для мене було таке враження, що я попав у сцени із фільму "Man in black" де різні інопланетяни сиділи в людських шкурах і ті люди такі чудернацькі були. От ті німаки для мене були десь так самі.

Подивилися та й пішли вечеряти.

День 9

Віторок. Холідей напевно вдався, бо тьотя, яка мала працювати з документами з'явилась білизько 8:00. До того часу чувачок з навантажувача на російській все нам чітко розяснив що за чим ми повинні зробити. Після всіх процедур ми ще повинні були замитнити той товар за 15 км на якійсь митниці. На це все пішло десь половина дня. Нарешті їдемо на останнє завантаження. Оксанка скинула нам адресу головного офісу, то ж ми як гонорові хлопці заїжджаємо на фурі під сам фасад будинку. Був би то ще робочий день, німа б напевно посивіли ))) Але там біла тільки прибиральниця, яка на російській сказала, що є парковка десь заді і можемо там піти глянути. Я маніжку в руки і вибігаю на перехрестя, махати німцям що ми їдемо ))) а Кертух із хірургічною точність заднім ходом вписується під світлофор, шкода що я того не зняв на відео! Курча новий досвід! Попетляли трохи по тих вузьких вуличках, знайшли склад, їсти, спати.

День 10

Середа. Пустили нас на територію, завантажуватись. Кертух пішов рішати паперові штуки, я сиджу і читаю. Тут він приходить і каже щоб я пішов глянути як роботи хирячуть. Зайшли ми в середині і таке враження що попав на якусь космічну станцію. Роботи пакують і складають, люди пересуваються на навантажувачах і на всіх є монітори де все видно що і куди взяти і де покласти.... ех, курча Європа.

Невеличкі залишки вільного місця заповнили швидко, але це не кінець. Ще величезна купа блоків із пінопластом чекала нас на іншій рампі. Запакували тими блоками все вільне місце, а чувачок возить і возить. Я вже почав сумніватися що ми то все заберемо. Кертух подзвонив до власника того всього вантажу в Грузію (бо то все мало їхати на Грузію) той каже забирати всьо, з нього поляна! Все то все, ми давай ті блоки розрізати і пакувати все поштучно у всі діри. Вже навіть чуваки зі складу приходили фоткати і дивитися як ми то пакуємо! Ми таки запхали то все, ми молодці! Досить там сидіти. Вже була 15:00 як ми звідти виїхали.

День 11

Четвер. Знову ранній підйом і вйо в дорогу. Все чудово, от підходить час для обідньої перерви. Зупинилися неподалік автобану, який би вже мали виїжджати з Німеччини в Польщу. Все було б добре, але нам подзвонили і сказали що в тому місці де ми зібралися переходити кордон якісь перевірки, то ж ми вирішили чекати ночі і полягали спати )

Десь близько 23:00 пустилися знову в дорогу. Вночі таки легше їхати бо не така жара та й дороги набагато розгруженіші ніж вдень.

От вже знак який нам повідомив що за 3 км Республіка Польська і тут нас обганяють поліцаї і починають зводити на паркінг, ех... ніц тут не вдієш! Але проблем ніяких не було, чемно зробили все що вони попросили і ми поїхали далі. Вже десь біля Катовіце стали на парковку, на дворі вже був день.

День 12

П'ятниця. Парковка велика і нарешті там я вийшов в мережу, так знайшовся якийсь безкоштовний ВіФі )))) ну і наявність фур з рідними номерами теж побільшало, що в свою чергу дуже тішило! На тій парковці ми провели цілий день, бо в той день в Польщі рухатись фурам можна було з 18:00. Дивні в них правили, але вони для всіх однакові.

Тож ми ще встигли полазити манівцями і таки знайшли ту славнозвісну польську Бедронку )))

де і затарились домів різними смаколиками!

Прийшла година язди і ми знову на дорозі. На кордоні були десь о 3:00 ночі суботи. 

День 13

Субота. Кордон пройшли швидко, за словами Кертуха. Поки доповзли до польських митників я вже встиг виспатись ))) і десь по 9:00 ми пройшли укранський кордон, але ще залишилась укранська митниця, де потрібно було оформити документи на всі 4 вантажі, якими нас завантажили. Ця процедура виявилась дуже довгою, а вже в 17:40 я мав їхати в наступну мадрівку, то ж ми почали шуршати як би то мене випровадити з тієї митної зони на волю - в рідну Україну.

Підішли до начальника зміни митників, він сказав у віконечку нехай нам одна тьотя зробить заяву, ми як чесні постояли в тому віконечку доки стало нервів, тьотя таки зробила нам заяву. Але все не так просто, пояснюю - коли ти вїхав на зону митного контролю на машині то на ній і маєш виїхати, можна на іншій, але треба заяву, от цю заяву ми і просили в тому віконечку. Відповідно перед тим знайшли доброго воділу який погодився мене підкинути у Львів. Начальник митників підписав заяву, в якій йшлося що я вїхав на таких номерах а виїжджаю на інших. Всьо, сів я до того чувака, підїхали до виїзду з кордону, а там вуйко з автоматом каже що не пустить мене, бо йому така заява не канає. АААААААА.....

Розтолкував він що і як тре зробити. Пішли ми з Кертухом до начальника прикордонників, там пояснили тітонці ситуацію і вона подзвонила до того самого вуйка з автоматом і сказала щоб він мене пустив - все, один дзвінок і все рішається, але то ми курча мусили набігатись по тих чергахх.... то слів нема з тією бюрократією!!!!

Нрашті я їду домів. Кертух ще залишився оформляти документи.

Воділа підвіз мене аж до самого Ашану, Звідти я почав стопити далі, десь за 20 хв добрі люди погодились мене взяти до Стрия, а звідти я вже сів на маршрутку, так як часу до наступної поїздки було обмаль, але про це в наступному пості.

Так от я провів майже 2 тижні з дружбаком в одній фурі, побачив світ, наробив купу фоток.

Так почалась моя відпустку.

Як то кажуть - кожна подорож нас змінює і вчить. Ця подорож була для мене також хорошим досвідом і навчанням, дякую Кертуху що витерпів мене і витягнув у таку мандрівку!

Автор Ігор Іванців

Більше фото тут